«Отак завжди: щойно повернувся з подорожі і знову тягне на пошуки пригод! Круто було б зараз опинитись в одному з семи моїх улюбленних кавових міст»
— Crazy Llama
СІЕТЛ (США)
Неочікувано, чи не так? Хтось скаже, ніби немає іншої столиці кави, як Відень або Стамбул. А я відповім: то ви просто не кавували на тихоокеанському узбережжі США! Мене більше не дивує назва фільму “Несплячі в Сіетлі”. Як заснути, коли це місто — батьківщина мережі Starbucks? Тут можна відвідати першу кав’ярню Starbucks, а потім порівняти їх напої з тими, що готують у чисельних затишних не-мережевих кафе.
Недарма Сіетл — визнаний світовий чемпіон з вживання кави, недарма. Але у спину кавозалежним (зовсім, як я) американцям дихає чудове заокеанське місто…
МЕЛЬБУРН (АВСТРАЛІЯ)
Вперше потрапивши до Мельбурну, я зрозумів, чому саме це — австралійська столиця кави. Ранішні вулиці наповнював просто божественний аромат, який розливався з кав’ярень. Їх у Мельбурні більше, ніж світлофорів! Саме це місто раджу відвідати кавоманьякам, які вже спробували всі можливі сорти і рецепти цього напою. Адже винахідливі австралійці постійно вигадують щось новеньке, до того ж саме у Мельбурні — найкращі у світі бариста. І це не мої припущення: місцеві майстри постійно перемагають на міжнародних конкурсах.
СТАМБУЛ
Не згадати Стамбул було б злочином проти кави. А я такого собі не дозволяю! Кава по-турецьки — особливий напій, який готують у джезві на гарячому піску і подають у маленьких келешках. Вона міцна, ароматна і допомагає не лише прокинутись, але й відчути атмосферу старовинного Стамбула. Звісно, для туристів тут залюбки приготують і миле європейському серцю капучіно, але пити у Турції капучіно — все одно що приїхати до Італії зі своєю кавоваркою. До речі, про Італію…
РИМ (ІТАЛІЯ)
У італійців свої традиції і етикет кавування. На батьківщині лате, капучіно і макіато кавові напої з молоком п’ють лише зранку. Протягом дня пропонують еспресо, допіо, ристрето та лунго.
Все просто: допіо — подвійний еспресо, ристрето — ще міцніше, ніж еспресо. Лунго — місцевий аналог американо. І так, не раджу згадувати у Римі це слово: “американо”! Особливо у найдавнішій кав’ярні міста: Caffe Greco.
ВІДЕНЬ (АВСТРІЯ)
Віденські кав’ярні — суцільна втіха. Вони — неофіційна частина культурного надбання, яке охороняється ЮНЕСКО (я зараз серйозно). Саме у Відні вигадали додавати до кави вершки, до того ж цей рецепт створив українець Кульчицький. Він же був власником однієї з перших кав’ярень Європи. І вона досі працює, побий мене лама! Називається “Під синьою пляшкою”: “Zur blauen Flasche”.
Відень — музей просто неба, тут досі наливає каву улюблене кафе дідуся Фрейда “Landtmann”. А от кав’ярня “Захер” — зовсім не фаворитне місце письменника Захера-Мазоха, але генделик, де вигадали смачнющий торт “Захер”. Ммм, від самих спогадів слинка тече!..
АДДИС-АБЕБА (ЕФІОПІЯ)
Уявіть моє розчарування, коли на Ямайці з’ясувалось: майже вся місцева добра кава йде на експорт! Тому на батьківщині коштовного сорту Blue Mountain знайти смачну каву — той ще квест. Ефіопія не робить таких помилок. Крута місцева арабіка, звісно, експортується, але 70% врожаю залишається у країні. Це робить столицю гарячої Ефіопії Аддис-Абеба меккою для поціновувачів кави. Тут майже немає мереж кав’ярень, тому у кожному закладі напій готують трошки по-своєму. До того ж туристам пропонують екзотичну “кавову церемонію” — геть не схожу на європейське кавування.
БУЕНОС-АЙРЕС (АРГЕНТИНА)
Аргентинська столиця — це не лише танго, але й до біса крута кава! Серйозно, тут вигадали стільки локальних “фішок” приготування, що навіть Мельбурн дивиться з повагою. У кожної кав’ярні — свій прикол, а кав’ярень у Буенос-Айресі — безліч. До того ж серед аргентинців дуже популярні кафе “для кавових гурманів”, тому цікаво вештатись між кав’ярнями, пробувати різні сорти і методи обжарки.
Пам’ятаю, забіг я у найдавніше кафе міста, “Las Violetas”, — і просто як до аргентинського “Аббатства Даунтон” потрапив. Настільки все було аристократично і вишукано: літні офіціанти зі шляхетними манерами, інтер’єр світського салону 19 сторіччя. Пожалів, що не вдягнув фрака, ото було б бомбезне селфі! Але добра кава смакує і без білих рукавичок.
Ех, єдине, що зараз спиняє мене від того, щоб заскочити до літака на Буенос-Айреса: летіти майже добу. Без вранішньої філіжаночки кави я до такого не готовий.
Не забувай про мій Telegram-канал, де ти зможеш стежити за всіма вигідними перельотами в будь-яку точку світу!
Підписуйся вже зараз. У мене для тебе багато сюрпризів.