У перший день я орендував човен та зайнявся рафтингом. У комплекті з човном можна орендувати гіда (як бачиш, торгівля людьми тут законна). Я спускався річкою Аюнг, яка впадає в Індійський океан на півдні острова. Ти навіть не уявляєш, які там красиві ущелини, скелі та тропічні зарослі, до яких неможливо дістатись сушею!
Після кількох годин активного махання веслами та боротьби з течією я знатно зголоднів. Хвала богам, місцева їжа тут дешева – від 1,5 доларів. Моя тобі порада: коли побачиш слово «крекери», не спіши замовляти. До них подають гострий соус самбал, після якого я почувався озвірілим драконом, із пащі якого виривається вогонь. Та, з іншого боку, не міг я дозволити собі прилетіти на Балі й не скуштувати місцевих делікатесів.