«Здорівки! Розвелося, звісно, цих блогерів, що лама не горюй. І я туди ж пхаюся. А що ж поробиш – історій із мандрівок багато, а розповідати їх треба десь. Тож готуйся до купи інсайтів із моїх подорожей. Я навчу тебе, як шукати пригоди на свою п’яту точку. Летс гоу!»
— Crazy Llama
Тільки вчора я повернувся з Балі. Пам’ятаєш ті крутезні рекламні картинки з підтягнутими моделями, які плавають у бірюзовій воді серед тропіків Індонезії?! Так от, бірюзова вода – була, тропіки – були, а от моделей я не знайшов.
Але ж я не стандартний турист, який проводить відпустку на лежаку, встаючи тільки для того, щоб взяти новий коктейль. Балі – це не лише пляжі, готелі та океан (хоча океан, звісно, вражає), а ще й старовинні пам’ятки, від яких мороз по шкірі, їжа, яку готують з екскрементів тварин (не панікуй, про це – згодом), та активні заняття спортом, після яких я став підтягнутим красунчиком.
У перший день я орендував човен та зайнявся рафтингом. У комплекті з човном можна орендувати гіда (як бачиш, торгівля людьми тут законна). Я спускався річкою Аюнг, яка впадає в Індійський океан на півдні острова. Ти навіть не уявляєш, які там красиві ущелини, скелі та тропічні зарослі, до яких неможливо дістатись сушею!
Після кількох годин активного махання веслами та боротьби з течією я знатно зголоднів. Хвала богам, місцева їжа тут дешева – від 1,5 доларів. Моя тобі порада: коли побачиш слово «крекери», не спіши замовляти. До них подають гострий соус самбал, після якого я почувався озвірілим драконом, із пащі якого виривається вогонь. Та, з іншого боку, не міг я дозволити собі прилетіти на Балі й не скуштувати місцевих делікатесів.
Наступного дня я все ж піддався своїм лінощам та відправився ніжитися під сонечком в Національному парку Балі Барат. Так-так, найкрасивіший пляж на острові з білим піском та бірюзовою водою саме тут. Але не знаю, куди поділися всі моделі в гарних купальниках – я розчарований.
Тому я відправився в пошуках іншого пляжу – Кута. Він знаходиться на південному заході від столиці. Людей було мало, тому я насолоджувався самотньою прогулянкою та найкрасивішим у світі заходом сонця. А ще тут високі хвилі – для тих божевільних, які люблять займатися серфінгом.
Тому, не дивлячись на всю їх уявну сумирність, рекомендую їх не злити й віддавати їжу добровільно. А краще взагалі не брати з собою нічого їстівного. Так то вони дуже милі. Та й ліси на Балі особливі: здається, ніби саме в них знімали всі фільми про динозаврів. Атмосфера зашкалює!
Загалом подорож була повна вражень та відкриттів (досі не можу забути ту каву). Відвідати Балі було моєю мрією, тому я безмежно щасливий, що моя скарбниця здійснених бажань поповнилася ще одним островом. А тобі вже доводилося бувати тут?!
Якщо ні, то в тебе є лише два шляхи. Перший: якщо ти відносиш себе до ледачих туристів, то можеш спокійно дозволити собі відпочивати на неймовірно красивих пляжах, посьорбуючи коктейлі та купаючись в океані. Другий: якщо тобі не сидиться на місці, як і мені, то ти можеш обрати кілька пунктів із моєї мандрівки та дослідити їх самостійно. Обіцяю, ти мене будеш згадувати нелихим тихим словом! Коротше кажучи, віз біг лав.
Шляху «не прилетіти на Балі» немає. «Відкласти на потім» теж не прокатить. Тому бігом купуй квитки на літак та збирай валізи!
Загорівший та щасливий,
твій Крейзі Лама.
