“Я лечу на Мальту, і на цей раз не як звичайний турист, а як перша в світі лама-детектив. Правда, збираюся побути не Шерлоком Холмсом, а швидше одним з героїв романів Дена Брауна. Тому що Мальта — таємничий і містичний архіпелаг, який зберігає чимало секретів, і я спробую розгадати хоча б деякі з них”
— Crazy Llama
Мегаліти Мальти — сліди давніх цивілізацій?
Мегаліт — це споруда з величезних кам’яних брил. У мене є шикарне селфі на тлі найвідомішого мегалітичного комплексу: Стоунхенджа. Але на Мальті розташований храм не менш загадковий: стародавня Мнайдра. Вона складена з коралового вапняку і формою нагадує лист конюшини. Комплекс утворюють три храми: верхній, середній і нижній, кожен з них побудований в різні епохи. Вік найстаршої частини Мнайдри — понад шість тисяч років.
Є думка, ніби нижній храм використовували для спостереження за зірками і планетами. У нього астрономічне орієнтування, тому в рівнодення сонце освітлює головний вівтар Мнайдри. Про призначення інших приміщень вчені судять за предметами, виявленими всередині комплексу: жертовними ножами, отворами для канатів і кістками тварин. Колись тут приносили криваві жертви…
Неподалік від Мнайдри розташований ще один мегалітичний комплекс: Хаджар-Кім. Це найбільший язичницький храм Мальти. Мегалітів на острові багато, вони утворюють так звану «групу доісторичних храмів», за якою вивчають найдавнішу історію Мальти. Я збираюся оглянути кожен мегаліт, щоб розшукати сліди прадавніх цивілізацій. Особливо мене цікавить Джгантія — неолітичний комплекс на острові Гозо, один з найдавніших храмів світу.
Окремо варто пригадати Хал-Сафліені — підземне святилище у місті Паола. Стародавнє підземелля виявили випадково. Прості роботящі хлопці прокладали собі трубопровід, коли знайшли класну підземну ничку, куди зручно було кидати сміття. Потрапити до Хал-Сафліені непросто: потрібно заздалегідь подати заявку, тому що доступ до святилища обмежений. Вчені пов’язують існування цього храму з давньою матріархальною цивілізацією.
Що кажуть легенди?
Вони запевняють, ніби в давнину Мальту населяли гіганти. Задовго до приходу на острів фінікійців тут жили загадкові племена, які вклонялися Матері Землі. На честь неї вони спорудили святилища, вирізали масивні жіночі статуї — ними можна помилуватися в музеї Валлетти, мальтійської столиці. Досі незрозуміло, як ці люди піднімали таке важке каміння, але ще цікавіше, куди вони зникли.
Мальта = легендарна Атлантида?
Прихильники цієї версії не залишають спроб переконати вчених у своїй правоті, я ж хочу зрозуміти: чи є в їх аргументах зерно істини. На чому наполягають шукачі Атлантиди, називаючи Мальту — верхівкою затонулого материка:
- Платон писав, ніби Атлантида зникла близько 10 тисяч років до нашої ери. Приблизно в цей же час Мальта переживала стихійні катаклізми.
- Достовірно відомо, що колись Мальта була більша, але поступово її берега поглинуло море.
- Є думка, ніби колись Європа з Африкою з’єднувалися відрізком землі, але з часом він канув у безодню. Цей «міст» між материками повинен був знаходитися на місці сучасної Мальти.
- Платон також називає Атлантиду царством Посейдона. На найвищій точці архіпелагу знаходяться руїни стародавнього храму, який цілком може бути палацом морського бога.
Що кажуть легенди?
Вони не пов’язують Мальту з Атлантидою, проте запевняють, ніби на острові Коміно жила німфа Каліпсо, що полонила своїми чарами Одіссея. Мальтійці прописали прекрасну німфу в прохолодному гроті, який можуть оглянути цікаві мандрівники.
Що приховували лицарі Мальтійського ордену?
Орден іоаннітів або Мальтійський орден — найдавніший у цілому світі. Його історія бере початок у часи першого хрестового походу, а в XVI столітті імператор Карл V подарував лицарському релігійному ордену Мальту. Іоанніти досі живі й здорові! Вони вважають себе державою і володіють непоганим статком, але всіх обітниць Ордену сьогодні дотримується єдина людина: брат Крітьєн. Він недвозначно говорить в інтерв’ю, що буття лицарем — це не про багатство і світські манери, але про смирення і служінням ближнім.
Світом гуляє багато фальшивих лицарів Мальтійського ордену, але, можливо, тому що орден досі існує і процвітає, похмурих легенд про нього не розповідають. А якщо розповідають, то пошепки і не туристам. Але я постараюся знайти якісь моторошні історії про лицарів! Поки ж я чув тільки легенди про привидів і релігійні дива.
Обов’язково зазирну до містечка Моста, в якому розташований Собор Вознесіння Діви Марії. За часів Другої світової війни тут сталося диво: архіпелаг нещадно бомбардували нацисти та їхні союзники, але коли бомба впала крізь купол собору і шандарахнула об підлогу, вона не вибухнула. І добре, тому що разом з храмом загинуло б кілька сотень людей. Але бог, як то кажуть, милував. Чим не диво?
Також планую прогулятися вулицями Біргу — невеликого мальтійського міста, що пишається сусідством з фортом Сент-Анджело. Саме там розташована резиденція Мальтійського ордену. Одна з найулюбленіших туристами екскурсій — «Привиди міста Біргу». Наприклад, під час неї можна почути про цвинтар Святого Лаврентія, на якому похований ірландський моряк. Невідомо, хто майже два століття приносить на його могилу квіти і запалює свічки. Також небагато відомо про сіру даму — привид, який мешкає у Біргу. Подейкують, ніби жінка, чий дух бродить ночами островом, була замурована заживо.
Чи знайду я розгадку таємниць Мальти? Не знаю, але навіть якщо містичне слідство заведе мене у глухий кут, впевнений, що чудово розважусь на сонячному архіпелазі.
Не забувай про мій Telegram-канал, де ти зможеш стежити за всіма вигідними перельотами в будь-яку точку світу! Підписуйся вже зараз. У мене для тебе багато сюрпризів!
Посмотри, здесь еще больше интересного!
Їжа в Берліні: від справжніх частувань до вуличних делікатесів
Якщо ти голодний, не читай цей блог. Або читай, витирай слину з підборіддя та пакуй валізи – на тебе чекає гастрономічний тур найсмачнішими районами Берліну.
Казкове Балі: варіанти активного відпочинку
«Здорівки! Розвелося, звісно, цих блогерів, що лама не горюй. І я туди ж пхаюся. А що ж поробиш – історій із мандрівок багато, а розповідати
Бюджетні подорожі до Европи
Нерідко в мене майже не лишається грошей на мандрівки. Але це ще не означає, що я маю сидіти вдома та страждати. На щастя, по сусідству